четверг, 29 октября 2020 г.


18 жовтня 2007 року за ініціативи Європейського Парламенту був  започаткований день боротьби з торгівлею людьми. Сучасним міжнародно-правовим документом щодо протидії торгівлі людьми є Конвенція ООН проти транснаціональної організованої злочинності та Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми. У грудні 2000 року в місті. Палермо (Італія) Україна, спільно з іншими 124 країнами світу, підписала ці міжнародні документи і ратифікувала їх 4 лютого 2004 року на сесії Верховної Ради України.

Кажуть, що за гроші не купити тільки час…  І це справді так. Сьогодні ми маємо змогу отримати все, що необхідно для нашого комфортного життя . За гроші ми можемо отримати весь спектр послуг, які на сьогодні існують. Ми можемо забезпечити собі якісний відпочинок, гарний одяг, корисну їжу, і взагалі, будь-який товар, який знаходиться на полицях супермаркетів. Але в гонитві за грошима, за якісним стилем життя… людина не помітила, як сама стала живим товаром. Товаром без права на свободу, без права гідності, без права на безпеку… без права на життя.

На землях України царем Олександром ІІ  19 лютого 1861 р. було відмінено кріпосне право.  Але хто б міг подумати, що в 21ст. у вік новітніх комп’ютерних технологій, в час гуманності та толерантності буде існувати такий термін як торгівля людьми Проблема торгівлі людьми – одного з найнегативніших явищ сучасного суспільства – уперше була піднята правозахисниками на початку ХХ століття. У той час особлива увага приділялася жінкам з Великобританії, яких змушували до інтимних стостосунків в країнах континентальної Європи. Так з'явився термін ”біле рабство”, який пізніше поширився на загальне поняття - торгівлі людьми. За оцінками експертів щорічно 1-2 млн. людей стають «живим товаром». Наприкінці ХХ сторіччя з його проявами зіткнулась і Україна

У сучасному світі торгівля людьми є одним з найбільш масових порушень прав і свобод людини. Глобалізація в світовому масштабі, зростаюча взаємозалежність та взаємопов’язаність держав, нерівномірність соціально-економічного розвитку окремих регіонів світу спричинили небачене до цього часу поширення наприкінці XX ст. такого ганебного і антигуманного явища як торгівля людьми.  

Я хочу сказати, що це стосується всіх нас. Не потрібно навіть їхати за кордон, адже порушення прав людини трапляються і в Україні. Поняття «торгівля людьми» набуває нового змісту. Якщо раніше йшлося здебільшого про сексуальне рабство, то сьогодні воно увібрало в себе широкий спектр форм: від трудової експлуатації до нелегальної трансплантації органів. І навіть існують такі горе- матері які ладні продати  власну дитину. Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень. У бродяжництво та жебракування, наприклад, втягують як дітей, так і літніх людей.

Здавалось, що шкоду може спричинити тільки незнайома таємнича нам людина. Але були випадки, коли людину зраджували, і найближчі друзі. І зараз послухайте поради як не потрапити у тенета торгівцій людьми.

1. Обов’язково залишити рідним і близьким адресу та контакти місця, де ви плануєте перебувати.

2. Постійно залишатись у контакті з рідними і близькими.

3. Паспорт належить лише вам, не можна його нікому передавати. ___ Обов’язково потрібно мати при собі копії документів і тримати їх окремо від оригіналів.

4. Якщо відбувається вербування — у вас не питають ні про професійні навички, ні про знання мови, очікують, що на цю пропозицію відгукнеться якомога більше людей. Це має насторожити, бо саме так діють шахраї.

5. Якщо йдеться про працевлаштування у країнах ЄС — це можливо лише за контрактом. Його обов’язково уважно вичитати, краще, щоб це зробив адвокат.

6. Контракт має бути не з агентством, а з роботодавцем. Мають бути прописані всі умови: термін роботи, вихідні, медичне забезпечення.

8. Вирушаючи на роботу за кордон, вивчіть напам’ять номери телефонів близьких, домашній номер. У більшості випадків, про які нам повідомляли, люди змогли звільнитись, бо увійшли у контакт з охоронцями (там теж працюють люди) і у певний момент просили їх телефон, щоб подзвонити рідним.

9. Для перевірки роботодавця можна телефонувати до Міжнародної організації з питань міграції за безкоштовним номером 527 (по Україні). Якщо ви опинилась у скрутній ситуації за кордоном, то 0 (800) 505-501. 

У разі будь-якої підозрілої ситуації ви можете зателефонувати на гарячу лінію громадської організації Ластрада Україна за номером 527 або на національну дитячу гарячу лінію і зможе  отримати там необхідну допомогу. 

Також, можете ознайомитись із нормативно-правовою базаю з протидії торгівлі людьми.

–  Протокол про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї,що доповнює Конвенцію Організації Об’єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності;

– Закон України “Про протидію торгівлі людьми”;

– Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку виплати одноразової матеріальної допомоги особам, які постраждали від торгівлі людьми”;

– Постанова Кабінету Міністрів України “Порядок встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми”.

Я хочу вам порадити подивитись фільм «Життя на продаж», також є ще дуже повчальний  фільм, який називається- .. «Ліля назавжди», а також художній фільм - « Ярік»   Ці кінострічки дуже проникливі та повчальні, про те як діти підліткового та юнацького  віку потрапили в небезпечну ситуацію, і вже не знали як з неї виплутатись та до кого звернутися про допомогу.

 Отож, дорогі учні, будьте обачними та розумними

 


суббота, 24 октября 2020 г.

Психологічна просвіта

Тема: «Життя - найвища цінність»

 

                                                                                                                       А ми живі, нам треба попішати

Зробити щось, лишити по собі

                                                             (Л.Костенко) 

Найцінніше, що є у людини – це її життя. Воно дається їй тільки раз і кожній своє. Довге чи коротке, воно триває лише від народження і до смерті, його не можна прожити двічі. Проте як вона зуміє розпорядитись цим даром залежить від неї самої. Життя можна витратити на різні задоволення, на те, щоб отримати якомога більше приємних вражень, насолод. Але таке життя – порожнє. Життя має величезну цінність вже само по собі, не варто розтринькувати його на щось менш цінне, в тому числі лише на самі задоволення.

Людина повинна дорожити своїм життям навіть тоді, коли воно у неї чомусь не складається, коли у ньому більше незгод ніж радощів. Багато видатних людей були у своєму особистому житті нещасливими, але вони зуміли настільки збільшити цінність свого життя, що стали практично безсмертними.

Так, кожен день свого свідомого життя Т.Г.Шевченко закарбовував у золоті рядки своїх невмирущих творів.

Він писав:

Наша ціль – людське щастя і воля

Розум владний без віри основ

 І братерство велике, всесвітнє –

 Вільна праця і вільна любов.

Так, людське життя… Воно неповторне та звичне, радісне й сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин. Люди, їх мільйони... усі вони зовсім різні й чимось неповторні.

Чому людське життя є найвищою цінністю в сучасному світі?

За багатовікову історію людство пережило безліч потрясінь: війни, природні лиха, голод, хвороби, що супроводжувалися смертями багатьох людей. Особливо жорстоким було минуле XX століття. Лише одна подія - Друга світова війна (1939-1945) забрала життя понад 60 млн. осіб, більш як 90 млн. стали інвалідами. Тож, переживши жорстокість і несправедливість, люди дедалі частіше замислюються, чи варто перекладати відповідальність за те, що коїться довкола, на інших. За останнє десятиліття в різних країнах світу моральнішими стали закони. Визнаючи людське життя за найвищу цінність, сучасній світ прагне подолати бідність, голод та хвороби, від яких потерпає ще так багато людей. Адже людське життя є тим добром, з яким й можна реалізувати якесь інше добро. Отже, першою умовою пізнання гідності кожної особи є повага до її життя.

Найвидатніші філософи, митці в усі часи намагалися розкрити сутність людського життя.

 «Повчання Володимира Мономаха»

Твір державного діяча, мислителя Володимира Мономаха про найвищі ЦІННОСТІ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ. «Найголовніше - убогих не забувайте, а по змозі годуйте подавайте милостиню сироті, і вдовицю оправдуйте самі, а не давайте сильним погубити людину. Ні правого, ні винуватого не вбивайте і не веліть убивати його. Якщо навіть заслуговуватиме смерті, і то не погубляйте жодної людини. Старих шануйте, як отця, а молодих - як братів. У домі своєму не лінуйтеся, а все помічайте. Не покладайтесь на тівуна (посадова особа в Київській Русі), ні на отрока, щоб не насміхалися гості ваші ні з дому вашого, ні з обіду вашого. Куди не підете і де не станете, напійте і нагодуйте страждущого. А найбільше шинуйте гостя, звідки б він до вас не прийшов, чи простий чоловік, чи знатний, чи посол. Якщо не можете пошанувати його дарами, то їжею і питвом: бо мимохідь прославлять чоловіка по всіх краях або добрім, або злим».

Навіщо ми живемо?

«Життя прожити – не поле перейти». У цьому крилатому вислові втілено одвічне питання про сенс життя. «Навіщо я живу?» - запитує себе людина, пригадуючи минуле або розмірковуючи про майбутнє, розчарувавшись чи зневірившись, або коли відчуває втому чи сумує...

Вчені-філософи дійшли висноновку, що прийнятної для всіх відповіді на запиті «Навіщо ми живемо?» - не існує. Так само, як немає єдиного рецепта щастя. Для когось сенс життя полягає у власному щасті родини. Інші сенс життя вбачають у безкорисливому служінні загальному благу. Чимало й таких, хто всі думки та енергію спрямовує на досягнення добробуту або на сходження кар'єрними сходинками. Отже, кожна людина, обираючи собі мету, утверджується як особистість лише тоді, коли чинить відповідно до цієї мети. Втім, розмірковуючи про сенс життя, слід дослухатися до думок інших. Щоб не помилитися, варто співвідносити свої роздуми з моральними постановами. Ось деякі з них: «Багатійте добрими ділами», «Кожен одержить нагороду за свій труд», «Якою мірою міряєте, такою ж відміриться і вам». Дотримання цих правил допомагає уникати ситуацій, коли людина під тиском життєвих обставин починає оцінювати свої попередні вчинки як дріб'язкові або й, взагалі, як хибні, через що почувається вкрай розчарованою, спустошеною.

 

Що таке духовна краса.

В усі часи люди прагнуть осягнути людську душу, внутрішній світ, які визначають особистість кожного. Маючі лише зовнішні характеристики, ми не можемо твердити, що знаємо людину. Натомість часто трапляються випадки, коли люди стають друзями, спілкуючись листами, навіть не бачачи одне одного. Отже, саме внутрішня сутність людини визначає наше ставлення до неї: що багатшим є внутрішній світ людини, то досконалішою вона нам видаеться. У здатності творити добро, бути чуйними, милосердними й щирими люди споконвіку вбачали красу душі.

 Життя людини, як будь - якої іншої живої істоти, можливе за певних умов: аби бути здоровими, ми мусимо харчуватися, спати, рятуватися від спеки чи холоду. Задоволення цих необхідних для життя умов називають фізичними потребами. Проте життя кожного з нас має внутрішній вимір. Хтось не уявляє свого життя без читання книжок, для когось обов'язковою умовою є можливість здобувати нові знання, для когось - творчість. Ми не уявляємо себе щасливими без спілкування з рідними, друзями, без душевного тепла, яке дарує відчуття радості. Ці та багато інших потреб називають духовними потребами людини «Не хлібом єдиним житиме людина» - навчає Біблія, і ми повсякчас переконуємося, що духовна жага може бути дошкульнішою, ніж голод чи спрага.

Внутрішній світ – це все, що пов'язане з людською душею, а саме: почуття, думки, бажання, прагнення, інтереси досвід тощо.

У чому виявляється сила людського духу?

Життя – найбільша цінність. Саме тому настільки вражають випадки, коли людина свідомо приносить життя у дар іншим. Так вчиняли герої - бійці під час Другої світової війни, а до них – герої українського народу, що боролися як могли за свободу та незалежність нашої Батьківщини, право свого народу на самобутність, щасливе майбутнє своїх дітей, а тепер наші воїни – добровольці АТО віддають своє життя та здоров’я за нашу вільну та незалежну Україну.

Життя видатних особистостей – митців, науковців, громадських діячів, вчителів, лікарів – це постійний, щоденний дар суспільству й людству в цілому. Згадаємо Марію та П’єра Кюрі, вчених, які відкрили радіоактивність радію та полонію, та були першими добровільними жертвами опромінення, бо не відмовилися від експериментів, хоча й усвідомлювали небезпеку для свого здоров’я.

Часто виходить так, що людина починає розуміти безцінність життя, коли стоїть перед обличчям смерті. А найбільше захоплення викликає мужність людини жити та творити, коли вона невиліковно хвора. Прикладом цього може бути життя видатної української поетеси, драматурга, перекладачки Лесі Українки. Жага до життя, сильна воля поетеси виявляється в її автобіографічній поезії «Contra spem spero», де звучать такі рядки:

 Так! я буду крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватись,

 Буду жити!

Геть, думи сумні!

Сьогодення… Один із тисяч прикладів: незламний духом та з великою жагою до життя, інвалід АТО, який втратив стопи і кисті рук на фронті, взяв участь у марафоні на 5 км в США. Киянин Вадим Свириденко - інвалід АТО своїм прикладом показав українцям: ми не здаємося. Нас не зламати!

Заповнюючи своє життя самовідданою працею, присвячуючи його іншим людям, людина сама значно підвищує цінність власного життя.

Отже, можна зробити висновок, що життя – це дарунок долі, яким людина має мудро та розважливо розпорядитися, і цінувати його кожну хвилину Незважаючи на те, що інколи настають важкі часи, у житті також повно приємних речей, які ми маємо цінувати. У кожного є вибір, кожен може досягти успіху, треба лише старанно працювати. І можливо, через багато років і наш життєвий шлях ставитимуть у приклад наступним поколінням.


четверг, 24 сентября 2020 г.


 

 

Мотивація учня - те, що спонукає його рухатися в тому чи іншому напрямку. Наприклад:вчитися, розвиватися, набувати, домагатися, проявляти ініціативу, ділитися з іншими й т. д.

Особливості мотивації в юнацькому  віці

 

Подібні проблеми виникають у будь-якої людини. Змусити себе йти до поставленої мети й не зійти з наміченого шляху важко й дорослому. Що тоді говорити про дитину, та ще в період протестів і пошуків себе як особистості у юнацькому віці. Багато батьків стикаються в цей період із погіршенням не тільки у відносинах  з власною дитиною, але й з повною відсутністю бажання раніше слухняного й старанного учня до занять.

Як же зробити так, щоб у дитини не пропадав внутрішній стимул пізнавати нове, незалежно від того, скільки зусиль треба буде для цього докласти? Як сформувати мотивацію до навчання  який вважає, що вчитися нудно?  Подані рекомендації в цій статті, допоможуть батькам заохотити до навчання свого нащадка.

 

 Рекомендації для батьків

 щодо підвищення мотивації навчання учнів юнацькому віці віку

 

1. Не заважайте підліткові вчитися самостійно.

2. Навчальна праця цікава тільки тоді, коли вона різноманітна. Не повторюйте вдома шкільну систему.

3. Будь-яка людина виконує роботу із задоволенням тільки тоді, коли вона розуміє, для чого це потрібно.Юнак не знає, де йому можуть знадобитися знання з фізики, хімії, алгебри чи інших предметів? Покажіть ці сфери. Причому, бажано, щоб знання були затребувані саме сьогодні, так розуміння того, що ці знання будуть потрібні через кілька років, не є мотивуючим чинником.

4. Купуйте цікаві книги («Цікава фізика», «Цікава геометрія»), довідники з різних навчальних дисциплін. Можливо, через інтерес до цих книг сформується інтерес до предмета в цілому. Підтримуйте допитливість своїм інтересом до відкриттів своєї дитини.

5. Не поспішайте полегшити працю підлітка (зробити за нього домашнє завдання, вимагати від вчителя скасувати який-небудь вид роботи). Але й не змушуйте дитину переробляти завдання, виконувати нудну монотонну роботу, заучувати додатково важкий та незрозумілий матеріал. Навчання повинно бути важким, але посильним.

6. Вселяйте в дитину впевненість, що в неї все неодмінно вийде. Розповідайте про те, які проблеми в навчанні виникали у вас в дитинстві.

7. Ні в якому разі не карайте дитину за невдачі в навчанні. Це сприяє зниженню мотивації.

8. Не заважайте дитині самовизначатися, розвиватися.

9. Батькам бажано відмовитися від акцентів, які пригнічують навчальну мотивацію й орієнтування юнака на отримання оцінки (повинності, матеріальну винагороду, активне наполягання вчитися тільки на «10 - 12» і т.д.).

 

 P.S:  Пам’ятайте: якщо юнак проявляє небажання вчитися – це не примха, а крик про допомогу. Не лайте, а з’ясуйте причини такої поведінки.

 

среда, 23 января 2019 г.

Психологічний тренінг

"Стоп булінг"


Мета: Формувати нетерпимість до проявів агресії, розвивати співчутливе ставлення до жертв насилля, навички надання і отримання допомоги.
Очікувані   результати: наприкінці заняття учні –
-                                пояснюють,  що таке булінг; 
-                                -розпізнають булінг і дружні піддражнювання; 
-                                -розробляють стратегії подолання булінгу;
-                                -демонструють емпатію до жертв насилля, уміння припиняти булінг та звертатися по допомогу;
-                                називають джерела допомоги жертвам булінгу.
Обладнання і матеріали: класна дошка і кольорова крейда або фліпчарт і фломастери, цінники. Комп’ютер, доступ до інтернету, мультимедійний проектор (бажано).
         Що підготувати заздалегідь: роздрукувати роздавальні матеріали для учнів.  Роздрукувати та склеїти додаток 3.1 для для кожного учня. Роздрукувати та розрізати 1 екземпляр додатку 3.2. Роздрукувати додаток 3.3 із розрахунку одне серце для одного учня. Перевірити презентацію та відео до теми.

Орієнтовний план роботи
Стартові завдання 7 хв
Обговорення метафори 4 хв
Робота у групах «Булінг чи піддражнювання?» 10 хв
Гра «Камінь – ножиці – папір» 9 хв
Вправа «Рука допомоги» 5 хв
Мозковий штурм «До кого звертатися у разі булінгу» 3 хв
Підсумкові завдання 7 хв
Усього тривалість 45 хв

Рекомендації щодо проведення тренінгу

Якщо в класі понад 20 учнів або не вистачає часу, виконайте вправу в парах. Робота у групах Якщо у вашому класі мала кількість учнів, проведіть вправу разом.

Стартові завдання
1. Вправа на знайомство. Запропонуйте учням назвати своє повне ім’я і як би ви хотіли, щоб вас називали (наприклад, мене звати Катерина, мені подобається, коли мене називають Катруся).
2. Зворотний зв’язок. Запитайте учнів: «Про що ми вели мову на минулому уроці»? Вислухайте відповіді охочих, підсумуйте їх: «На минулому занятті ми вчилися поводитись упевнено, відстоювати себе з повагою до інших».
3. Оголосіть тему уроку: «Сьогодні поговоримо про таке явище, як булінг, і розробимо стратегію боротьби з ним». Обговорення метафори
Слово вчителя: «Одна вчителька вирішила пояснити дітям, чому не можна ображати інших. Ось що вона розповіла: "Одного разу перед початком уроків я купила в магазині 2 яблука. Вони були майже однакові за кольором і роз міром. На початку класної години я запитала в дітей: "Чим відрізняються ці яблука?" Вони лише знизали плечима, адже суттєвої відмінності між ними не було. Тоді я взяла одне яблуко і, звертаючись до нього, сказала: "Ти таке погане, огидне яблуко!" — і кинула його на підлогу. Учні подивилися на мене як на божевільну. Я підняла яблуко і запропонувала одному з учнів: "Знайди в цьому яблуці щось погане, скажи про це і теж кинь його на підлогу". Учень слухняно виконав прохання. Я запропонувала зробити те саме іншим дітям. Учні легко знаходили в яблуці  якісь недоліки: "Мені не подобається твій хвостик! У тебе противна шкірка!" — казали вони і щоразу кидали яблуко на підлогу. Коли фрукт повернувся до мене, я ще раз запитала, чи бачать діти якусь відмінність між цим яблуком і тим, що ввесь цей час лежало на столі. Вони знову не знали, що відповісти, адже попри те, що ми добряче "познущалися" над яблуком, значних зовнішніх ушкоджень у нього не було. Тоді я розрізала обидва яблука. Те, що лежало на столі, всередині було білим, а друге — коричневим, вкритим "синцями" від ударів об підлогу. Я сказала: "Діти, але це ж ми його таким зробили! Це наша провина!" У класі запала мертва тиша. Я продовжила: "Те саме відбувається і з людьми, яких ми ображаємо чи обзиваємо. Зовні не бачимо, як це на них позначається, але ми завдаємо їм величезну кількість внутрішніх ран!"» Запитання для обговорення:
• Як почуваються ті, кого обзивають і цькують однолітки? (Ображеними, пригніченими,  вони можуть вважати себе винними, часто плачуть.)
• Як це позначається на їхньому навчанні? (Не хочуть ходити до школи, втрачають інтерес до навчання, пропускають заняття.)
• Що вони думають про тих, хто їх ображає? (Вважають їх жорстокими і безсердечними.)
 • Чому деякі люди ображають інших? (Хочуть ствердитися за рахунок іншого; можливо,  їх самих раніше ображали, і вони думають, що це нормально, вони роблять це за компанію з друзями.)
Підсумуйте: «Булінгу може зазнати будь-який учень у ліцеї , але жодна не заслуговує на таке ставлення». Робота у групах «Булінг чи піддражнювання?» (вчаться розрізняти дружнє піддражнювання і булінг)
• Об’єднайте учнів у групи по чотири.
• Запропонуйте групам виконати завдання №1 у роздавальних матеріалах для учнів.
Прочитайте твердження. Запишіть у колонку «Булінг» ті твердження, які містять ознаки булінгу, а в колонку «піддражнювання» —  дружніх піддразнювань.
Булінг  /  Піддражнювання
Тобі не подобається ця людина, у вас погані стосунки.
Ти та інша людина — добрі друзі.
Завдання 1
Завдання 1 (продовження)
Ти та інша людина — добрі друзі.
Це трапляється регулярно, приміром, щодня.
Ти відчуваєш страх, образу.
Слова чи дії цієї людини не ображають тебе.
Людина припиняє дражнитися, коли ти просиш про це.
Тобі не подобається ця людина, у вас погані стосунки.
Смішно усім, зокрема й тобі.
Це трапляється зрідка.
Людина намагається зачепити твої почуття.
Людина не зупиняється, коли ти просиш.
Смішно всім, крім тебе. Тобі це неприємно.
Інша людина сильніша за тебе.
Ти та інша людина рівні.
Ти почуваєшся в безпеці.
Запитання для обговорення:
• Що, на вашу думку, трапляється частіше: булінг чи піддражнювання? Слово вчителя: «Зараз ми з вами виконаємо вправу, у процесі якої ви повправляєтеся відрізняти дружні піддражнювання від булінгу».
 • Роздайте учням склеєні смайлики (Додаток 3.1). Охочий зачитує ситуації з карток (Додаток 3.2), а учні показують відповідний смайлик. Підсумуйте: «Булінг суттєво відрізняється від типових конфліктів і непорозумінь між друзями або однокласниками. Булінг — це якщо:
• людині завдали болю, принизили фізично або словесно;
• така поведінка повторюється, хоча може статися й один раз;
• це було зроблено навмисно;
 • людина, якій заподіяли шкоду, не може сама захистити себе; • людина, яка вчинила булінг, має переваги (старша, фізично сильніша, у неї вищий авторитет у групі)».
Гра «Камінь – ножиці – папір»
1. Об’єднайте в пари учнів, які сидять поруч.
2. Гра «Камінь – ножиці – папір». • Поясніть учням, що у цій грі існує складна система стосунків між трьома персонажами: каменем, ножицями і папером. Ножиці ріжуть папір, папір може накрити камінь, а камінь — зламати ножиці. Запропонуйте парам стиснути одну руку в кулак і, одночасно вимовляючи «Ю-ЗеФа» (або «Раз-Два-Три»), на останньому складі показати рукою один із трьох знаків: камінь (кулак), ножиці («V» двома пальцями) або папір (відкрита долоня). Той, хто виграв, отримує один бал. Переможцем стане той, хто перший набере 3 бали.
• Якщо учні не знайомі з цією грою, можна намалювати схему на дошці. 3. Продемонструйте відео «Камінь – ножиці – папір». Запитання для обговорення:
 • Як почувався Папірець, коли вперше прийшов до школи? (Злякався, бо побачив групу ножиць, які сильніші за нього.)
• Що він відчув, коли зустрів папірців? (Зрадів.) • Як його зустріли папірці? (Почали ображати, штовхати.)
• Хто доміг Папірцеві? Як він це зробив? (Папірцеві допомогли одні із Ножиць, відігнавши кривдників і подавши йому руку.)
 • Що побачили Папірець і Ножиці, коли йшли зі школи? (Як двоє камінців ображають маленького Камінчика.)
• Що зробили Ножиці? (Сховалися за стовпом, бо боялися камінців.)
• Хто допоміг Камінчикові захиститися від кривдників? (Папірець прогнав кривдників і подав Камінцю рюкзак.)
 • Що Камінчик зробив для Ножиць? (Усміхнувся Ножицям і подарував квітку.)
• Який висновок можна зробити з цієї історії? (Сильніший завжди має захищати слабших.) Слово вчителя: «Розглянемо, як це буває в реальному житті серед ваших однолітків».
Підсумуйте: «Підтримка та взаємодопомога дуже важливі для людини, що зазнає насилля, булінгу. Якщо ви стали свідком такої ситуації, не можна бути байдужим, треба намагатися припинити насилля, за потреби покликати на допомогу».
Вправа «Рука допомоги» (розробляють стратегіі боротьби з булінгом)
 Слово вчителя: «За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінгу в школі, потерпав від принижень і насмішок. Жертви булінгу переживають важкі емоції — почуття приниження та сором, страх, розпач і злість. Такі учні іноді просто бояться ходити до школи. Допомогти жертві булінгу інколи досить просто. Перше, що ти можеш зробити, — не підтримувати тих, хто знущається. Твоє ставлення має бути таким, щоб ініціатори булінгу відчули, що ти не погоджуєшся з тим, що відбувається. Якщо бачиш, що з когось насміхаються, допоможи йому вийти з цієї ситуації, покажи свою підтримку, скажи, що він чи вона не заслуговує на таке ставлення. Люди, яких ображають, часто почуваються самотніми — допоможи їм відчути, що вони не одні». • Запропонуйте учням виконати Завдання 2 у Роздавальних матеріалах, для учнів, написавши на кожному пальці, які способи боротьби з булінгом вони можуть запропонувати (вітатися з жертвою булінгу, звернутися до старших по допомогу, не поширювати пліток, не підтримувати тих, хто ображає інших). Підсумуйте: «Наша підтримка дуже важлива для людини, яка зазнає булінгу».
Мозковий штурм
 «До кого звертатися у разі булінгу» (розповісти про допомогу жертвам булінгу) Слово вчителя: «Ми знаємо, що робити і до кого звертатися, якщо раптом заболить зуб чи захворіємо на грип. А як бути, коли ситуація булінгу не вирішується на рівні однолітків?» • Запропонуйте учням за правилом піднятої руки назвати, до кого можна звернутися, якщо ви стали свідком або жертвою булінгу. Запишіть на дошці всі ідеї. Орієнтовні варіанти відповідей: — батьки;  — старший брат або сестра;  — друг (друзі) зі старших класів; — друг (друзі) не зі школи; — класний керівник; — директор школи; — батьки кривдника; — поліція; — шкільний психолог; — «гаряча лінія» з питань насильства та захисту прав дітей 0 800 500 225. Примітка: можна роздати учням цінники і запропонувати обрати, до кого вони звернулися б, потрапивши в таку ситуацію. Підсумуйте: «Не треба соромитися зізнатися іншим у виникненні ситуації булінгу. Найкраще сказати про це дорослим, яким ви довіряєте. Пам’ятайте, що коли кривдника не зупинити, можуть постраждати інші діти».
Підсумкові завдання (закріпити набуті знання)
Зачитайте висновки:
1.                 • Тривале образливе ставлення, яке має на меті заподіяти шкоду, викликати страх, тривогу або створити негативне середовище у школі для певної людини, називають булінгом.
2.                 • Важливо розрізняти дружнє піддражнювання і булінг. Булінг — це агресивна поведінка, що повторюється, а піддражнюваня є поодиноким випадкомі не ставить за мету заподіяти людині шкоду.
3.                • Якщо ти став свідком булінгу чи його жертвою, обов’язково постарайся припинити це, а коли не виходить — повідом дорослих. 2. Завершальна вправа. • Роздайте учням «серця доброти» (Додаток 3.3).

 Слово вчителя: «Було б набагато ліпше, якби люди замість булінгу робили щось добре один для одного». • Запропонуйте учням написати на серці те, що може допомогти іншій людині, зігріти їй душу (поділитися парасолькою під час дощу, притримати для когось двері). Зберіть усі «серця», перемішайте їх, відтак запропонуйте кожному витягнути навмання одне серце та впродовж наступного тижня зробити те, що написано на його серці доброти, для когось іншого.

вторник, 2 октября 2018 г.

Людина - не товар. Протидія торгівлі людьми.


0 800 505 501 або 527
Національна  безкоштовна лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів


Звернись по допомогу

ЗА КОРДОНОМ
Якщо Ви потрапили у скрутну ситуацію за кордоном, можете звернутися до:
  • Посольств/консульських установ України за кордоном;
  • Державних, міжнародних та громадських організацій, що надають допомогу мігрантам, які опинилися у скрутному становищі, і зокрема постраждалим від торгівлі людьми;
  • Місцевих правоохоронних органів;
  • Організацій української діаспори;
  • Інших організації та установ (наприклад, релігійних).
Якщо Вас позбавили документів, консульська установа має докласти зусиль для встановлення Вашої особи та якнайшвидшого повернення до України. Наявність у Вас копії закордонного паспорта значно пришвидшить цей процес.
 
В УКРАЇНІ
В Україні надається державна підтримка особам, які постраждали від торгівлі людьми, зокрема соціальна, медична, правова, освітня та матеріальна. Із заявою про необхідність такої допомоги слід звертатись до найближчої місцевої державної адміністрації за місцем проживання. Контакти в регіонах України можна знайти на веб-сторінці Міністерства соціальної політики України www.msp.gov.ua
Крім того, особи, постраждалі від торгівлі людьми, можуть отримати допомогу через мережу громадських організацій, які працюють по всій Україні. Зателефонувавши на Національну гарячу лінію з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, можна отримати контактну інформацію обласних громадських організацій.
Національна гаряча лінія з протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів:

0-800-505-501
безкоштовно зі стаціонарних телефонів в Україні

527 
безкоштовно з номерів Київстар, МТС, Vodafone та lifecell  
пн-пт з 10:00 до 21:00, суб з 10:00 до 18:00
www.527.org.ua 

У кожному регіоні  України працюють підрозділи боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми ГУМВС, УМВС України. Це спеціалізовані структури, завданням яких є виявлення та припинення дій злочинців у кримінальній сфері торгівлі людьми. Підрозділи сприяють поверненню до України осіб, які постраждали від торгівлі людьми за кордоном.
 Корисні телефони:
  • Гаряча лінія МЗС України для громадян України, які опинилися в надзвичайних ситуаціях за кордоном     (044) 238 16 57
  • Якщо Ви постраждали від торгівлі людьми за кордоном або в межах України, зателефонуйте за телефоном Департаменту боротьби зі злочинами, що пов’язані з торгівлею людьми  Національної поліції України:  (044) 374 37 85 (пн – сб. з 09:00  до 18:00)
  • В екстрених випадках та стосовно розшуку осіб, зниклих за кордоном, можна звертатися на гарячу лінію Укрбюро Інтерполу:  (044) 256 12 53 (цілодобово)

 

Громадська організація «Ла-Страда Україна»


Робота "гарячої лінії"

·                                 організація роботи Національних „гарячих ліній” з питань запобігання торгівлі людьми, запобігання насильству та захисту прав дітей
·                                 надання консультацій з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства й захисту прав дітей
·                                 надання психологічної допомоги потерпілим від торгівлі людьми та насильства
·                                 постійне ведення та оновлення бази даних для надання консультацій по проблемі торгівлі людьми
·                                 розробка та видання інформаційних та методичних матеріалів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”
·                                 організація та проведення тренінгів, круглих столів, семінарів, конференцій та інших заходів для консультантів телефонів довіри та „гарячих ліній”
·                                 надання консультацій по електронній пошті з питань виїзду за кордон з метою працевлаштування, навчання, одруження тощо та з питань насильства

Національна "гаряча лінія" з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 або 116 123 (короткий номер з мобільного)

Нціональна дитяча “гаряча лінія”  0 800 500 225 або 116 111 (для дзвінків з мобільного)

18 жовтня 2007 року за ініціативи Європейського Парламенту був   започаткований день боротьби з торгівлею людьми. Сучасним міжнародно-правов...